Author: Lia Howi
Cu o lună în urmă, ea a acceptat să ducă o bătrână ciudată pe un drum pustiu, până într-un sat uitat de lume. Apoi bătrâna a bătut la
Преди месец тя се съгласи да закара странна старица по пуст път към най-забутаното село. А после на вратата се почука. Карах вече трети час. Пътят беше мокър,
Місяць тому вона погодилася підвезти дивну стареньку безлюдною трасою в саму глушину. А потім та постукала в її двері. Я їхала вже третю годину. Дорога була мокра, порожня
— Min kone er som træ. Jeg har allerede fundet en køber til hendes lejlighed, fnisede min mand i telefonen. — Nej, Søren, hvad bekymrer du dig for?
— Mano žmona kaip medinė. Pirkėją jos butui jau radau, — kikeno mano vyras į telefoną. — Ne, Giedriau, nesijaudink. Ji nieko nepadarys. Pasakysiu: “Pasirašyk čia, dokumentai.” Ir
— Moja žena je ako drevo. Kupca na jej byt som už našiel, chichotal sa môj muž do telefónu. — Nie, Fero, čo sa bojíš? Ona nič neurobí.
— Vaimoni on kuin puuta. Ostajan hänen asuntoonsa olen jo löytänyt, mieheni hihitti puhelimeen. — Ei, Jari, älä sinä huolehdi. Hän ei tee mitään. Sanon vain: “Allekirjoita tähän,
— Soția mea e ca o bucată de lemn. Cumpărător pentru apartamentul ei am găsit deja, chicotea soțul meu la telefon. — Nu, Dănuț, de ce îți faci
— Жена ми е като дърво. Купувач за апартамента ѝ вече съм намерил — кискаше се мъжът ми в телефона. — Не, Пешо, няма за какво да се
— Моя жінка як дерев’яна. Покупця на її квартиру я вже знайшов, — хихотів чоловік у телефон. — Та ні, Саньку, ти чого переживаєш? Вона нічого не зробить.