— Soția mea e ca o bucată de lemn. Cumpărător pentru apartamentul ei am găsit deja, chicotea soțul meu la telefon. — Nu, Dănuț, de ce îți faci
— Жена ми е като дърво. Купувач за апартамента ѝ вече съм намерил — кискаше се мъжът ми в телефона. — Не, Пешо, няма за какво да се
— Моя жінка як дерев’яна. Покупця на її квартиру я вже знайшов, — хихотів чоловік у телефон. — Та ні, Саньку, ти чого переживаєш? Вона нічого не зробить.
Til mit bryllup lagde min bedstefar en gammel bankbog i mine hænder. Min far så det straks, smilede hånligt og lod den falde ned i isspanden. — Det
Per mano vestuves senelis įspaudė man į rankas seną taupymo knygelę. Tėvas tai iškart pastebėjo, pašaipiai nusišypsojo ir numetė ją į kibirėlį su ledu. — Čia ne dovana,
Na mojej svadbe mi starý otec vložil do rúk starú vkladnú knižku. Otec si to okamžite všimol, pohŕdavo sa pousmial a hodil ju do vedra s ľadom. —
Häissäni isoisä työnsi käteeni vanhan säästöpankkikirjan. Isä huomasi sen heti, hymyili halveksivasti ja pudotti sen jääastiaan. — Tuo on roskaa, ei mikään lahja, hän sanoi mikrofoniin. En vastannut.
La nunta mea, bunicul mi-a pus în palmă un vechi libret de economii. Tata l-a văzut imediat, a zâmbit disprețuitor și l-a aruncat în găleata cu gheață. —
На сватбата ми дядо ми пъхна в ръцете стар спестовен влог. Баща ми го забеляза веднага, усмихна се презрително и го хвърли в кофата с лед. — Това
На моєму весіллі дідусь вклав мені в руки стару ощадну книжку. Батько побачив це, усміхнувся так, ніби йому щойно дали привід для вистави, і кинув її у відерце