UA

Я прокинулась від того, що за стіною гримів посуд, а голоси ставали дедалі гучнішими. Голова розколювалась після пігулок, але крізь вату я почула голос своєї зовиці — такий

У палаті пахло ліками, мокрим одягом і ще чимось — мама казала, що так пахне осінь, коли вона застряє між віконними рамами. Надя лежала вже третій місяць. Ліжко

План на перший день пенсії я склала ще за тиждень до звільнення. Розписала погодинно, як у доброму виробничому календарі: підйом о сьомій, контрастний душ, йога, легкий сніданок, прогулянка

Два тижні я лежала в хірургічному відділенні у Вінниці після термінової операції на апендициті. Мій чоловік Зіновій приїжджав щодня після роботи, привозив термос борщу, йогурти, іноді штрудель з

Марічку Гайову в Прилуках знають не за іменем — за браслетами. Ще з дванадцяти років вона сидить на ослінчику біля свого прилавка на недількому ринку, розкладає перед собою

Стас Литвиненко переклав виделку з лівої руки в праву, зачепив нею шматок буженини й подумав, що зараз усе зіпсує — і не помилився. За столом у батьківському будинку

Мене звати Барбара Вільчак, я тримаю хімчистку в Києві, на розі Оболонського проспекту й Йорданської, вже двадцять один рік. Тут я бачила все — хто з ким розлучається,

Я стояв у коридорі її квартири і не міг згадати, коли востаннє вдихав цей запах — коти, валер’янка і трохи підгоріла олія з кухні. Мама сиділа в кріслі,

Я стояла на верхньому балконі терміналу D міжнародного аеропорту «Бориспіль» і дивилася, як Андрій цілує іншу жінку. Прямо перед дітьми. Прямо перед своєю матір'ю. Прямо переді мною —

Того ранку Петро запізнювався. Він вискочив із маршрутки на площі Ринок, перестрибнув калюжу біля кіоску з кавою і майже побіг повз стару аптеку. Вітер із боку Стрийського парку