UA

Літня жінка в дорогому пальто з якимось звіриним коміром і чоловік у темному піджаку — навіть у липневу спеку, уявіть собі, при краватці. Стою в дверях зі склянкою

— Ти взагалі розумієш, що ти зараз зробила?! — голос Ольги Степанівни залетів у квартиру раніше, ніж вона сама переступила поріг. Марина стояла біля кухонного вікна дев'ятого поверху

Я Оксана, мені тридцять три, працюю адміністраторкою в стоматологічній клініці на Оболоні. З чоловіком, Романом, ми одружені сім років, синові Тимку — п'ять. Живемо в звичайній двушці в

Мене звати Ярослава Дмитрівна, мені вісімдесят три. Тридцять один рік я живу в Чернігові, у квартирі на Проспекті Миру, яку ми з чоловіком отримали ще коли він працював

Перший заголовок, що спадає мені на думку, коли думаю про той день, — не "новосілля" і не "вітаю". Це "три помідори". Три помідори, що викотилися з мого кошика

Мене звати Оксана Гнатюк, і я вже одинадцять років працюю кредитним консультантом у філії банку на Соборній у Вінниці. За цей час до мене приходило стільки людей із

Відпустка для двох, або Як я поїхала до мами замість моря — Твоя мама їде на цілий місяць? Тоді я — до своєї, — Оксана вже стояла в

У під'їзді на Гоголівській пахло вологою штукатуркою — будинок ремонтували вже другий місяць, і той запах цементного пилу в'ївся навіть у сходові поручні. Соломія Гнатівна замикала свою квартиру

Оксана Мельник рахувала копійки ще з понеділка. Не тому, що любила рахувати — просто по-іншому не виходило звести кінці з кінцями на зарплату продавчині в кіоску біля метро

Дід знайшов мене біля дверей комунальної поліклініки на Оболоні — я стояла з донькою, загорнутою в стареньку фланелеву пелюшку, яку позичила у сусідки. Він приїхав забрати мене машиною