— Та що ти взагалі знав? — Юля говорила пошепки, бо діти вже спали, але від цього її голос здавався ще гострішим. — Що твоя мама захоче „просто на природу”, а тітка Валя вирішить перевезти на дачу половину квартири? Що в нашої сім’ї теж є плани на вихідні — ти знав?
Нікіта стояв біля кухонного столу, згорблений, у куртці, яку так і не зняв. Було майже десята вечора. У квартирі нарешті стало тихо, хоча до цього Ваня плакав від перевтоми, а Олеся довго бурмотіла з-під ковдри:
— Тато знову обіцяв і не приїхав.
Юля сиділа з холодним чаєм і відкритою пачкою таблеток від голови.
Машину вона купила місяць тому. Маленьку, зелену, не нову, але таку, що з першого дня здалася їй не залізом, а порятунком. До того вона добиралася на роботу двома маршрутками й метро. У дощ, у спеку, з пакетами, з нервами, з постійним відчуттям, що її життя проходить між зупинками.
Нікіта підтримав.
— Бери. Тобі справді треба.
Перший тиждень був майже щасливий. Юля встигала завезти Ваню в садок, Олесю до школи, доїхати на роботу без виснаження, а ввечері забрати продукти й не тягнути все на собі. Вона навіть стала менше зриватися. Діти помітили.
— Мамо, ти сьогодні не така втомлена, — сказала Олеся.
А потім зателефонувала свекруха.
— Нікіточко, раз у вас тепер машина, завезіть тітку Валю на дачу. Там пару банок і сумка.
„Пару банок” виявилися десятьма ящиками, старим матрацом, трьома мішками одягу, коробками з книжками й розкладним столиком.
Юля нагадала, що вони обіцяли дітям парк атракціонів.
— Я швидко, — сказав Нікіта. — Ви їдьте, я підтягнуся.
Він не підтягнувся.
Поки Юля стояла в черзі за солодкою ватою, тримаючи Ваню за руку й слухаючи, як Олеся ниє, що їй нудно, Нікіта розвантажував дачні скарби. Потім мама з тіткою сіли на веранді, дістали бутерброди, компот, почали згадувати молодість.
Коли він сказав, що треба їхати до дітей, мати відмахнулася:
— Потерплять твої діти. Юля з ними, хай згадає, що вона мати. Ви їх надто балуєте увагою.
Нікіта тоді промовчав.
І саме це Юля не могла йому пробачити.
— Твоя мама образила не тільки мене, — сказала вона ввечері. — Вона образила наших дітей. А ти зробив вигляд, що не почув.
— Я не хотів сварки.
— З нею. А зі мною можна? Моєму дню можна зламати хребет, бо тітці треба матрац?
Він опустив очі.
— Юль, я винен.
— Так. Але вибачення мало що змінить, якщо наступного разу все повториться.
Наступного ранку, ніби спеціально, знову подзвонила свекруха.
— Нікіто, у суботу треба буде ще холодильничок перевезти. Маленький.
Юля нічого не сказала. Лише подивилася на чоловіка.
Він узяв слухавку.
— Ні, мамо.
— Що „ні”?
— Ми не можемо. У нас плани. І Юлина машина — не безкоштовна вантажівка.
— Це вона тебе налаштувала?
— Ні. Це я нарешті почув, що давно мав почути.
Свекруха прийшла того ж дня. Сіла на кухні, скривджено склавши руки.
— Я ж не чужа! Родині треба допомагати!
Юля відповіла спокійно:
— Допомога — це коли питають: „Ви можете?” А не коли вже вирішили за нас. Я купила машину, щоб полегшити своє життя, а не щоб стати водієм для всіх ваших дачних справ.
Нікіта додав:
— Мамо, якщо вам потрібна допомога — попереджайте заздалегідь. Якщо ми зайняті — значить, ні. І це не обговорюється.
Уперше за довгий час Юля відчула, що чоловік стоїть поруч, а не десь між нею й маминим телефоном.
Образи були ще не одразу забуті. Свекруха тиждень не дзвонила. Тітка Валя знайшла сусіда з причепом. Раптом з’ясувалося, що таксі існує, електричка ходить, а „терміново” часто означає просто „нам так зручніше”.
У наступні вихідні вони поїхали в лісопарк. Нікіта сам зібрав рюкзак, сам налив воду, сам вимкнув телефон. Ваня бігав між деревами, Олеся фотографувала білок, а Юля вперше за багато тижнів сиділа на лавці й пила каву гарячою.
— Я не хочу, щоб ти обирала між мною й моїми родичами, — сказав Нікіта.
— А я не хочу, щоб мене щоразу ставили останньою в чергу.
— Більше не поставлять. Бо я не дозволю.
Юля кивнула.
Маленька зелена машина стояла неподалік, блищала після мийки й виглядала зовсім звичайно.
Але для Юлі вона вже була не просто транспортом.
Вона була нагадуванням: час жінки теж має двері, ключі й право не пускати всіх без дозволу.
