UA

Того липня, коли спека перевалила за тридцять дев’ять і асфальт на нашій вулиці став м’яким, як віск, я вперше побачила його на подвір’ї. Білий чуб, дзьоб, схожий на

Кароліна Величко переховувала запасний ключ під другим горщиком з герані зліва від дверей уже одинадцять років — навіть після того, як Максим виїхав. Навіть після того, як він

Позавчора двірничка нашого будинку на Полтавській стояла біля під'їзду і ледве стримувала сльози. Я спершу навіть не зрозуміла, що сталося — думала, комусь недобре. А тоді глянула під

У перукарні на Хрещатику пахло аміаком і кавою з апарата на два євро за стаканчик. Тереса Бондаренко сиділа в кріслі номер три й дивилась у дзеркало, як майстриня

Двір на Дарниці пахнув вугіллям і мокрим піском, а того вечора ще й горілим — бо Толик Синицький підпалив купу торішнього листя біля трансформаторної будки, і полум'я пішло

Я побачила цю дівчину ще здалеку — стояла біля виходу з фізичного корпусу, притискаючи до грудей прозору пластикову коробку. Усередині лежало щось схоже на шматок жовтуватого мармеладу. Марта,

У вівторок, коли в Івано-Франківську вже добряче припекло весняне сонце, на алеї біля драмтеатру з'явився чоловік, якому цьогоріч виповнюється дев'яносто дев'ять. Мирон Остапович Шпичак, у минулому — головний

Це почалося не з агентства, не з дзвінка соціальної служби і навіть не з того вечора, коли ми з Андрієм вирішили, що вистачить. Це почалося з порожньої дитячої

На набережній в Одесі її впізнали не одразу. Жінка в чорній сукні на тонких шлейках стояла біля поручнів, дивилась на баржу, що тягнулась до порту, і їла морозиво

Уранці свого п'ятдесят шостого дня народження я прокинулася від денного сну через дзвінок телефону. Це був Тарас, сусід навпроти. Попросив зайти подивитись щось у нього вдома. Одягнула халат,